Статті

Формула виживання українського села: вирощуй равликів або помри?

Чи знали ви, що українські фермери розводять равликів і вирощують устриць? А що в Німеччині цілі полиці у великих супермаркетах відведені під екологічно чисті продукти з України, які давно стали там відомим брендом? А про ферму під Києвом, де вирощують осетрів і кілограмами продають чорну ікру? Чи, можливо, чули, що саме в Україні виробляють тканину для оздоблення елітних автомобілів Porshe?

Ведучі нового проекту "Перший на селі", партнером якого є Українська агарарна асоціація, не лише знають, але й готові розказати про ці успішні кейси всій Україні. І не просто розказати, а ще й навчити, як розпочати аграрний бізнес з нуля.

Про те, як марихуана і пляшка рому можуть надихнути на створення успішного бізнесу, про гриби, які приносять мільйонні прибутки, і українську полуницю для австрійського імператора ведучі проекту Олег Гавриш та Андрій Юхименко розповіли в інтерв’ю. 

Андрію, Олеже, звідки взявся інтерес до українського села?

Олег: В Україні у сільській місцевості проживає 14 мільйонів людей і, якщо залишиться та модель агроринку, яка існує сьогодні, коли майже 90% виробництва агропромислової продукції припадає на великі агрохолдинги, на нас очікує повна катастрофа. Агрохолдинги можуть створити лише 4 мільйони робочих місць, адже це дуже технологічні компанії, де майже вся робота автоматизована. А що робити ще 10 мільйонам сільських мешканців? Їм треба або кудись виїжджати, або займатися фермерством, або просто померти. На наше глибоке переконання, фермерство – це єдиний варіант, який здатен врятувати українське село як явище. Наприклад, в Італії 80% виробників – це дрібні і середні фермери. Вони, кожен у своєму регіоні, виробляють ексклюзивну продукцію, якою пишаються. У Пармі – це відома у всьому світі шинка та сир, в Сицилії – помідори. І це не просто бізнес, а окреме культурне явище зі своїми традиціями. З різних країн до них приїжджають туристи спеціально, щоб побувати на якомусь фестивалі чи скуштувати продукт, який виробляється лише у цій провінції. Це стимулює туризм та економіку регіону. Ми хочемо, щоб подібне існувало в Україні. І одне із завдань нашої програми – зробити максимум для того, щоб наше село не вимерло. А для цього треба надихати і вчити.

То як ви збираєтесь вчити українських селян заробляти гроші?

Олег: У нас буде дві постійні рубрики. Перша – це "Аграрний інспектор". Ми як ревізори їздитимемо по "поганих" селах, аналізуватимемо, що було зроблено неправильно, і пояснюватимемо людям, що треба змінити. Для цього ми збиратимемо спеціалістів у цій сфері – представників профільних комітетів Верховної Ради, аграрних експертів і обговорюватимемо кожен окремий випадок. До нас на програму пообіцяв регулярно приходити міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий і його заступник Максим Мартинюк, щоб брати участь в обговореннях. Друга рубрика – "Перший на селі" – про людей, які змогли досягти успіху і створити свій агробізнес. А далі у нас будуть непостійні рубрики. Наприклад, у першому випуску ми зробили сюжет про пивоварний ячмінь. Будуть сюжети про те, як отримати грант для свого бізнесу, про державне регулювання аграрної сфери тощо. Щодо останньої рубрики, то ми плануємо присвятити її тому, що називають нематеріальний спадок ЮНЕСКО – це зелений туризм, культурні традиції тощо. Або додамо розважальний елемент, наприклад, вивозитимемо людей, які пов’язані зі світом фешн-журналістики чи високої моди, в село і дивитимемось, як вони себе там поводитимуть.

Андрій: Крім того, ми хочемо показати у своїй програмі, що фермери роблять велику помилку, коли починають вирощувати зерно, пшеницю чи соняшник. У них це виходить гірше, ніж у великих агрокомпаній. Вони можуть вирощувати ягоди, гриби, робити молоко, сир, розводити равликів, виробляти екологічно чисту курятину – все, що завгодно. І саме на цьому можна заробити набагато більше, ніж на зерні, рапсі чи кукурудзі. Я робив сюжет про одного підприємця, який розпочинав вирощувати шампіньйони у себе в підвалі, а тепер заробляє мільйони гривень у селі, де майже всі живуть у скруті. Там усе погано: немає нормальних доріг і освітлення, вулиці розвалені, але саме там він створив підприємство, яке виробляє третину усіх шампіньйонів, що продаються в великих супермаркетах. Отакий-от контраст – одні заробляють мільйони, а інші живуть у бідності. А різниця між ними в тому, що бізнесмен кожну зароблену копійку вкладає у свій бізнес, а його односельці – у вікна, мопеди, паркани, ремонти. Зрештою гроші закінчуються, а далі що?

Добре, припустімо, що мене надихнула ваша програма і я вирішила відкрити власний бізнес. Куди мені звертатися та що найперше потрібно зробити?

Олег: В одній із майбутніх програм ми плануємо зробити великий сюжет, в якому розкажемо як з нуля, без жодного стартового капіталу, розпочати свій бізнес у селі. Куди треба піти, в першу чергу, де і як отримати кредит або грант, на що звернути увагу. Тобто запропонуємо покроковий план дій, який дозволить стати на ноги.

Ви справді вірите у те, що можна збудувати успішний бізнес з нуля?

Андрій: Ми не просто віримо, ми бачили приклади. Звісно, будь-який бізнес вимагає хоча б невеликих інвестицій. Але у людей є гроші. А скоро відбудеться земельна реформа – люди продаватимуть свої землі, що може стати непоганим стартовим капіталом. Або, якщо не продаватимуть, то зможуть закласти цю землю у банк і отримати кредит.

Олег: Ми – прибічники земельної реформи й продажу земельних ділянок, і цю ідею просуватимемо у своїй програмі. Це може дати старт відродженню українського села. Бо те, що відбувається зараз – катастрофа. Є лише кілька країн, окрім України, –Венесуела, Куба, Північна Корея і ще кілька держав в Африці – де земля належить державі і заборонена до продажу. Навіть у Росії і Білорусії є земельний ринок. Те що наші політики на цьому спекулюють – це популізм. Так не повинно бути. Але, крім того, що людина повинна отримати землю у власність, вона ще має вміти нею розпоряджатися. І ми якраз розказуватимемо, як це зробити найкращим чином, і як заробити на цьому гроші.

Можете розповісти кілька успішних кейсів?

Олег: Зараз з’явилося багато людей, які побачили ніші і зуміли їх зайняти. На жаль, 95% цих людей – вихідці з міст. Зараз панує тенденція, коли частина сільських мешканців їде до міст, а містяни переїжджають до селищ, де починають виробляти високоякісну продукцію – від сиру халуні до соусів. У мене є кілька цікавих історій про це. Наприклад, колишній власник рекламного агентства Андрій Гнитецький купив величезну плантацію помідорів у селі, відкрив своє невеличке виробництво і робить кетчупи під торговою маркою TATO Pepper JAM, які користуються шаленим попитом. Але найцікавіше це те, що надихнуло його цим зайнятися. Вони з другом приїхали відпочивати до Індії взимку 2013 року і заблукали на полі, де ріс гострий перець. У них з собою була марихуана і пляшка індійського рому. Вони покурили, випили і закусили цим гострим перцем, бо більше не було чого їсти. Андрієві настільки сподобався цей смак, що він вирішив приїхати в Україну і почати виробляти соус із цим перцем. Звісно без додавання рому та марихуани :-)

Також я знаю чоловіка, котрий займався IT-бізнесом, а потім продав його, поїхав на Азовське море і відкрив свою фірму з вирощування устриць, – тепер продає їх у київські ресторани. А інший хлопець продав своє PR-агентство й відкрив під Києвом ферму, де вирощує осетрів та продає чорну ікру.

  

Андрій: У мене є цікава історія з минулого. Директор компанії Danone, яка, окрім виробництва йогуртів, займається вирощуванням фруктів та ягід, розповідав мені, що до революції 1917 року при дворі австрійського імператора їли полуницю лише з України, бо вона вважалася найкращою. І ніхто не заважає нам повторити цей успіх знову.

Чи не спорожніють українські міста, якщо всі мешканці кинуться вирощувати екологічно чисті помідори або розводити равликів?

Андрій: Можливо, хтось і надумає переїхати в село і відкрити свій бізнес, але я не думаю, що це буде масово. Крім того, лише 10% людей мають підприємницьку жилку. Не всі можуть бути бізнесменами, але всі можуть на них працювати. Хтось буде підприємцем, хтось на нього працюватиме, хтось у нього купуватиме продукцію і витрачатиме гроші. У нас багато людей, які дуже зацікавлені у придбанні екологічно чистих продуктів. Тоді ці гроші йтимуть не на купівлю якихось іноземних товарів, а залишатимуться в Україні.

Олег: Як говорив Конфуцій: "Ніж вічно клясти темряву, краще запалити хоча б одну невеличку свічку". Отак і ми хочемо, аби мешканці селищ та містечок зрозуміли, що можна змінити у своєму житті. Ми на власні очі бачимо купу прикладів, коли люди не жаліються, а засукують рукава, починають працювати і у них все виходить. Ми хочемо показати, як і за рахунок чого їм це вдається. Та найголовніше – надихнути і переконати людей, що у них також все вийде, треба лише піти і зробити. Навіть якщо не вийде з першого разу, то вийде з другого, головне продовжувати щось робити. Бо інакше можна одразу вчити іноземну мову і їхати з країни збирати помідори в Іспанії чи Польщі.

Перший випуск програми можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=yTF-Cq3DNNA&t=5s

За матеріалами UA:Перший.

Фото: Володимир Шевчук

Інші статті
24 Січня, 17:03
Зобов'язання щороку постачати до Китаю певну кількість зерна може підірвати продовольчу...
27 Квітня, 13:04
Тема зняття мораторію на відчуження сільськогосподарських земель і введення земельного...
25 Червня, 11:04
24 червня стартував двотижневий візит місії МВФ в Україну. Єврокомісари перевірятимуть,...
14 Жовтня, 12:09
В Україні закінчується дія "Державної програми розвитку села до 2015 року", тож...
Хочете бути в курсі останніх новин Української аграрної асоціації?
Підпишіться на оновлення: