Статті

Що буде з земельною реформою?

Публічна земельна дискусія вбила прихильників мораторію. Ще не так давно «вічний мораторій» був наше все.

Але просто співставлення фактів розставило все на свої місця. Аргументів, чому Україна повинна залишитися в колі Венесуели, Куби, Північної Кореї, залишилося мало. Наразі всі політичні сили в той чи інший спосіб заявляють про необхідність ринку землі. Правда, у кожного він свій. Починаючи від монополії держави, домінанти покупця та закінчуючи максимально вільним ринком. Схематично їх можна розділити на три групи. 

1. Концепція Уряду або 200 га від Гройсмана. Перше і основне, Кабмін щиро підтримує право на купівлю-продаж землі. Така позиція переважує всі подальші нюанси та можливі недоліки. Друге та політичне. Уряд вимушений одночасно робити непопулярні пенсійну, медичну, земельну та інші реформи. Це змушує прем’єр-міністра робити дуже обережні кроки. І як наслідок, пропонувати політичні рішення там, де має правити бал економіка.

Підхід уряду - це повільний, поступовий розвиток ринку. В центр ставиться дрібний покупець, так званий український фермер. Концепцією пропонується мати право купити до 200 гектарів тільки громадянам України. Недоліки цієї моделі в тому, що насправді ніхто не пояснив, яким чином відкриття ринку тільки для фізичних осіб сприятиме створенню цих малих фермерів.

А також, чому реформу варто проводити в інтересах 40 тисяч орендарів, а не 7 млн власників земельних паїв. Такий підхід також не передбачає захід великих грошей та банківського капіталу. Під купівлю землі необхідні довгі кошти. У гривні довгих грошей не існує в принципі. Це вже не кажучи про відсоткову ставку на рівні 20%. А  кредитування фізичних осіб у валюті заборонено законодавством.

2. Концепція опозиції. “Батьківщина”, “Свобода” та неявно Радикальна партія осучаснили свою риторику. Відійшли від архаїчного мораторію та перейшли до ідеї монополії держави. Тобто, ці опозиційні сили виступають за відкриття ринку землі, де єдиним покупцем буде держава. Звісно, не зараз, а через 5-10 років. Але злам парадигми відбувся. Такий підхід виглядає політично виграшним. Зважаючи на надзвичайно сильні “консервативні” настрої та страхи суспільства. Основний недолік цієї концепції в тому, що громадянина України знову позбавляють права. Цього разу реалізувати свою споконвічну мету - купити та мати свою землю. Бо ця концепція не передбачає дозволу фізичним особам купувати землю один у одного.

Крім цього, така модель абсолютно відірвана від реалій. Коли дефіцит пенсійного фонду становить більше 5 мільярдів доларів, коли не вистачає грошей на дороги, лікарні та іншу інфраструктуру, звідки може додатково з'явитися $3-4 млрд щороку для викупу землі. На це питання відповіді ніхто не дає.

Також незрозуміло, як державні установи зможуть ефективно управляти багатомільйонними земельними масивами. Бо реальність дуже невтішна для прихильників домінанти держави. Наразі в підпорядкуванні МінАПК  470 тис. га, Аграрна академія наук - 412 тис. га, Міноборони - 307 тис. га, але для держави вони наразі генерують збитки. Чому ця закономірність має помінятися зі збільшенням масштабу, абсолютно не зрозуміло.

3. Концепція вільного ринку, яка наразі розроблена депутатами та представниками проринкових організацій. В основу земельної реформи поставлені інтереси 7 млн громадян України - власників паїв. Деталі моделі виходять з наступного.

Перше – земля вже давно купується та продається. Бо тіньовий ринок землі існує. Він є несправедливим та деформованим. Будь-які відтягування провадження ринку тільки збільшують зловживання та перекоси. Завдання парламенту - максимально швидко вивести земельні відносини в легальне поле. Прибрати корупцію та запобігти дискримінації одних учасників перед іншими.

Друге – максимальна ціна на землю є найкращим інструментом захисту прав 7 млн землевласників. Охочі продати землю мають отримати право продати її за високою ціною. Наразі через тіньові схеми вона викупається по $800 за гектар. При відкритті вільного ринку початкова ціна становитиме $1500-2000 за гектар з подальшим ростом до $4000-7000 за гектар.

Третє – справедливе розподілення земельної ренти. Ті, хто не хоче продавати землю, мають отримувати за неї гідну оренду. Мораторій та місцевий монополізм призвели до жахливих договорів оренди. Подекуди щорічна плата становить $10-20/га за найкращий у світі чорнозем. Це неправильно та несправедливо. Наразі пророблені ринкові інструменти, як це вирішити. Мінімальна оренда становитиме близько $100 за гектар. Все, що нижче, це або оптимізація податків або кабальні угоди.

Четверте – ті, хто хоче працювати на своїй землі, мають отримати можливість залучити доступні та довгі кредити. Зрозумілим інструментом для цього є застава землі. І чим ширше буде коло можливих покупців, тим більш ліквідним товаром будуть земельні масиви.

Це єдина з усіх запропонованих концепцій, де ті, хто обробляють землю, отримають право її напряму купувати. Це забезпечує потенційну підтримку аграріїв різних рівнів. Бо незважаючи на заяви фермерів про неприпустимість ринку землі, реальність інша. Малі аграрії не проти ринку, вони проти ситуації, коли на викуп землі немає коштів. А саме концепція вільного ринку дозволяє залучення довгих та дешевих коштів в аграрний сектор України. А також швидкий перехід до інтенсивного землеробства.

Спілкування з аграріями різного рівня, банками, західними фінансовими інститутами свідчить про одне. Реалізація цього підходу дозволить залучити $10 млрд інвестицій в земельну галузь у найближчі 2-3 роки.

Основний недолік цієї концепції полягає в тому, що вона потребує надзвичайно сильної роз'яснювальної роботи. А також розвінчання міфів, які є в суспільстві. Як з приводу можливого скуповування земель великими аграрохолдингами та іноземцями. Так і щодо  обезземелення українців. І перше і друге не має нічого спільного з реальністю. А досвід інших країн це підтверджує.

Маємо прийняте одне. Земельну реформу треба розпочинати негайно. Жити в вічному мораторії вже досить. Його багаторічне продовження нічого не принесло Україні та її громадянам в економічному сенсі. Розрахунки давно показали, що чим довше триватиме заборона на продаж, тим дорожчих втрат вона коштуватиме для бюджету та економіки загалом. А чим більше вільного ринку буде в кінцевій земельній реформі, тим скоріше Україна зможе стати багатою державою середнього класу. І заради цієї мети варто викластися на всі 100%. 

Олексій Мушак, член комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин для "Новое Время"

Інші статті
8 Липня, 11:13
На минулому тижні у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 2436а від 27.06.2013...
20 Січня, 15:43
23 березня 2015 року - важлива дата в житті Державного агентства земельних ресурсів...
11 Квітня, 13:47
Існує надзвичайно сильний страх, міф про те, що після відкриття ринку або надання права...
26 Квітня, 12:19
У 2016 році експорт аграрної продукції досяг майже половини від всього, що продає Україна...
Хочете бути в курсі останніх новин Української аграрної асоціації?
Підпишіться на оновлення: