У роботі

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання
Дата реєстрації
23 Лютого 2017 р.
Змінено: 24 Лют. 11:15
6049-1
Автори
Кулініч Олег ІвановичНародний депутат України
Мірошніченко Іван ВолодимировичНародний депутат України
Бакуменко Олександр БорисовичНародний депутат України
Кучер Микола ІвановичНародний депутат України
Заболотний Григорій МихайловичНародний депутат України
Показати всі
Поділитися в соц. мережах
Виконання
Зареєстровано
Журнал змін
 
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні
 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

1) доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 37-1. Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення

1. При здійсненні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється заходи щодо:

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;

формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами,

виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо об’єктів Державного земельного кадастру, розташованих в межах масиву.

2. В процесі виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок допускається коригування площі земельних ділянок, але не більше, як на 5 відсотків.

3. Рішення про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається сільською, селищною, міською радою, на території якої знаходиться масив.

Рішення про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення не вимагається у разі, якщо ініціатором інвентаризації виступають особи, яким в сукупності належить право власності або користування (оренда, суборенда, емфітевзис) не менш, як 75 відсотків площі земель масиву.

4. Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.

6. За наслідком проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив, а також про земельні ділянки, що розташовані в ньому (у випадку їх формування або у разі виправлення помилок у відомостях про них) вносяться до Державного земельного кадастру»;

2) доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 37-2. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також лісосмугами та іншими захисними насадженнями

1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватись її власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення.

2. Земельні ділянки державної та комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу власників земельних ділянок до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду особам, яким належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, які в сукупності складають не менше, ніж 75 відсотків площі такого масиву.

У разі, якщо земельні ділянки одного масиву використовуються декількома землекористувачами (орендарі, емфітевти), і при цьому площа земельних ділянок, які використовуються однією особою, складає менше 75 відсотків площі масиву, земельні ділянки під польовими дорогами передаються в оренду особам, яким належить право оренди не менш, як 25 відсотків масиву. У разі, якщо таких осіб декілька, земельні ділянки під польовими дорогами можуть бути передані їм у спільну оренду або сформовані в окремі земельні ділянки площею пропорційно до площ орендованих земельних ділянок у масиві та передані в оренду кожній з них.

У разі, якщо інші земельні ділянки, розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення, не мають доступу з краю масиву, орендар земельних ділянок під польовими дорогами зобов’язаний встановити їх власнику (а у разі, якщо вона перебуває в оренді чи користуванні на праві емфітевзису – землекористувачу) право проходу, проїзду до неї по земельних ділянках, які перебувають у нього в користуванні, на умовах безоплатного земельного сервітуту. У разі відмови орендаря в укладенні договору земельного сервітуту, такий сервітут встановлюється за рішенням суду.

3. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договорів оренди інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, у разі, коли їх невикористання цією особою створює перешкоди у раціональному використанні орендованих земель внаслідок черезсмужжя. Реалізація переважного права здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими в масиві земель сільськогосподарського призначення, загальна площа яких складає не менш, як 75 % усіх земель масиву.

4. Орендарі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди землі можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавця, залишаючись відповідальними перед останнім за виконання обов’язків, передбачених договором оренди землі.

5. Місце розташування та межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть бути змінені в процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначеними законом.

6. Лісосмуги та інші захисні насадження, розташовані уздовж меж масиву сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам із обов’язковим включенням до договору оренди землі умов  щодо їх утримання та збереження таких насаджень»;

3) у статті 79-1:

в абзаці п’ятому частини другої слова «державної чи комунальної власності» виключити;

доповнити новою частиною такого змісту:

«13. Межі та площа земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути відкориговані за результатами інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відповідно до статті 37-1 цього Кодексу»;

4) частину першу статті 98 викласти в такій редакції:

«1. Право земельного сервітутуце обмежене платне або безоплатне право користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

5) у статті 99:

абзац перший викласти в такій редакції:

«Власники, землекористувачі або інші особи можуть вимагати від власника або землекористувача земельної ділянки встановлення таких земельних сервітутів:»;

після підпункту «г» доповнити новим підпунктом «г1» такого змісту:

«г1) право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем»;

6) у статті 100:

у частині першій слова «власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також» замінити словами «власникові, землекористувачеві сусідньої земельної ділянки, а також іншим особам відповідно до закону або»;

у частині другій слова «власником (володільцем)» замінити словами «власником (землекористувачем)»;

7) у частині другій статті 134:

доповнити новими абзацами такого змісту:

«надання в оренду земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, особі, якій належить право користування істотною частиною такого масиву відповідно до статті 37-2 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під лісосмугами та іншими захисними насадженнями, які обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення»;

8) у статті 186:

у частині тринадцятій після слів «інвентаризації земель» доповнити словами «(крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення)»;

доповнити новою частиною такого змісту:

«13-1. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення, погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується сільською, селищною, міською радою, на території якої розташована земельна ділянка.

У разі, якщо за технічною документацією здійснено коригування площі земельної ділянки, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, кадастровий план такої ділянки, який є складовою частиною такої документації, погоджується також з власником земельної ділянки. Для погодження розробник технічної документації направляє власнику земельної ділянки письмове повідомлення, у якому зазначається:

а) площа земельної ділянки, яка зазначена у правовстановчому документі та/або даних Державного земельного кадастру;

б) відкоригована площа земельної ділянки, із зазначенням причини її коригування.

До повідомлення додається кадастровий план земельної ділянки.

Власник земельної ділянки протягом місяця з дня одержання письмового повідомлення розглядає його та погоджує кадастровий план або надсилає розробнику документації мотивовану відмову у погодженні.

У разі, якщо протягом місяця з дня одержання власник земельної ділянки не погодив кадастровий план або не надіслав розробнику технічної документації мотивовану відмову у погодженні, кадастровий план вважається погодженим.

У разі відмови одного чи декількох власників земельних ділянок від погодження технічної документації, спір вирішується органом місцевого самоврядування в порядку, визначному главою 25 цього Кодексу. Рішення органу місцевого самоврядування про вирішення земельного спору в такому випадку є підставою для затвердження технічної документації та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру»;

9) розділ X доповнити новим пунктом такого змісту:

«21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, які припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перебувають у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані».

2. У Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2013 р., № 36, ст. 472):

1) частину восьму статті 8 викласти в такій редакції:

«Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавців, залишаючись відповідальними перед останніми за виконання договорів оренди. Припинення договору оренди земельної ділянки припиняє такі договори суборенди. У разі незгоди орендаря на надання земельної ділянки в суборенду, договір суборенди може бути визнаний укладеним у судовому порядку»;

2) доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 9-1. Особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення

1. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки, розташовані у такому масиві, а у разі, якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві на такий же строк.

2. Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, може відмовитись від передачі їй взамін у користування іншої земельної ділянки.

3. Право оренди (суборенди) на земельні ділянки, право оренди (суборенди) якими набувається особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, в порядку, визначному цією статтею, набувається і реалізується з наступними особливостями:

строк оренди не повинен перевищувати середнього строку користування іншими земельними ділянками, розташованими у масиві;

розмір орендної плати не може бути нижчим, ніж середня орендна плата за інші земельні ділянки, розташовані у масиві;

орендар не має переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;

орендар (суборендар) не має права на компенсацію іншою стороною договору витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, на поновлення договору оренди (суборенди) на новий строк у разі заперечень іншої сторони договору;

у разі, якщо до земельної ділянки, право на яку передається взамін, відсутній доступ з краю масиву, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, зобов’язана забезпечити землекористувачу право проходу, проїзду до такої земельної ділянки на умовах безоплатного земельного сервітуту;

у разі, якщо в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, передається декілька земельних ділянок, що належать одній особі, земельні ділянки, право користування якими передаються взамін, повинні бути пов’язані спільними межами.

Встановлення у договорі оренди (суборенди) земельної ділянки, право на яку передається взамін, інших умов, ніж ті, що передбачені цією частиною, допускається лише за погодженням іншої сторони договору.

4. Земельна ділянка, право користування якою передається взамін, повинна:

бути розташована у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;

належати до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства або фермерського господарства;

мати однаковий склад ґрунтів та угідь;

мати нормативну грошову оцінку, яка є рівною із земельною ділянкою, яка передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, або відрізнятись від неї не більше, як на 10%.

Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, може погодитись на передачу їй земельної ділянки на інших умовах.

Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на відшкодування збитків, завданих йому в результаті такої передачі, у повному обсязі.

5. Для укладення договору оренди (суборенди) особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони з пропозицією укласти договір оренди (суборенди). До звернення додаються підписані особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, проект договору оренди (суборенди), а також проект договору оренди (суборенди) земельної ділянки, право користування якою надається взамін. Друга сторона протягом місяця з дня одержання пропозиції зобов’язана розглянути звернення, підписати договір або надати письмову мотивовану відмову у його укладенні.

6. У разі недосягнення згоди щодо укладення договорів оренди (суборенди), такі договори визнаються укладеними за рішенням суду. Одночасно судом визначається розмір збитків, завданих укладенням таких договорів.

Рішення суду про визнання договору оренди (суборенди) укладеним, є підставою для державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки в порядку, визначеному законом»;

3) частину першу статті 33 доповнити словами: «з урахуванням особливостей, передбачених статтею 37-2 Земельного кодексу України».

3. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282):

1) у частині першій статті 1:

доповнити новим терміном такого змісту:

«зрошувальний масив – масив земель сільськогосподарського призначення, на якому провадиться проводиться гідротехнічна меліорація та/або знаходяться внутрішньогосподарські меліоративні системи»;

в абзаці сьомому слова «земель та» виключити;

в абзаці п’ятнадцятому після слів «на праві власності» доповнити словами «користування (оренда, суборенда, емфітевзис)»;

2) статтю 35 доповнити новою частиною такого змісту:

«Порядок проведення інвентаризації земель (крім інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення) затверджується Кабінетом Міністрів України»;

3) у статті 49-1:

частину першу доповнити словами «а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність»;

у частині третій пункт «г» замінити новими пунктами такого змісту:

«г) землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;

ґ) землі під водними об’єктами;

д) землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами;

е) землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;

є) землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;

ж) землі, які передаються до запасу та резервного фонду;

з) інші землі несільськогосподарського призначення»;

у частині четвертій слова «чи районної державної адміністрації» виключити;

у частині п’ятій:

у пункті «в» слова «чи районної державної адміністрації» виключити;

пункт «е» викласти в такій редакції:

«е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні».

4. У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 314):

1) преамбулу Закону доповнити словами «особливості розпорядження та використання земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»;

2) у статті 3:

у частинах першій і другій слова «чи районної державної адміністрації» виключити;

у частині четвертій слова «чи районна державна адміністрація» виключити;

3) у частині другій статті 4 слова «чи районної державної адміністрації» виключити;

4) у статті 5:

у назві слова «та районних державних адміністрацій» виключити;

у частині першій:

в абзаці першому слова «та районні державні адміністрації» виключити;

в абзаці другому слова «і видачі документів, що посвідчують право власності» виключити;

в абзаці десятому після слів «(на місцевості)» доповнити словами «та земель, які залишилися у колективній власності»;

в абзаці одинадцятому слова «видачі державних актів на право» замінити словами «державної реєстрації права»;

абзац дванадцятий виключити;

частину другу виключити;

5) у статті 7:

у частині першій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити;

частини другу викласти в такій редакції:

«У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність із зазначенням їх цільового призначення, обмежень у їх використанні»;

частини четверту викласти в такій редакції:

«Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані:

деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

заболочені землі;

землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;

землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;

землі під водними об’єктами;

землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;

землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;

землі, які передаються до запасу та резервного фонду;

інші землі несільськогосподарського призначення»;

6) у статті 9:

у частині першій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити;

у частині четвертій слова «чи районною державною адміністрацією» виключити, а слова «видачі державних актів на право» замінити словами «державної реєстрації права»;

7) в абзаці першому частини першої статті 10 слова «та районна державна адміністрація» виключити;

8) у частині першій статті 11 після слів «території земельних часток (паїв)» доповнити словами «технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель»;

9) статтю 12 виключити;

10) статтю 13 викласти в такій редакції:

«Стаття 13. Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені, невитребувані земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2018 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, в порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця, який пропустив строк для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності (за наявності таких земель)»;

11) у частині третій статті 14 слова «та районні державні адміністрації» виключити;

12) доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 14-1. Особливості використання та розпорядження землями, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2017 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, яке не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим – четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, які залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються:

мета, дата, місце і час проведення зборів;

прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону.

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані в порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій та восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями, має бути здійснений до 1 січня 2018 року.

У разі якщо до 1 січня 2018 року протокол про розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що су’бєкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним».

5. Статтю 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 20, ст. 272; 1993 р., № 26, ст. 277; 2003 р., № 30, ст. 247; 2005 р., № 16, ст. 259; 2014 р., № 6-7, ст. 80) викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Землі підприємства

1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення».

6. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст.61):

1) частину першу статті 10 доповнити новим абзацом такого змісту: «масив земель сільськогосподарського призначення»;

2) доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 16-1. Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення

1. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про масив земель сільськогосподарського призначення:

кадастрові номери;

місце розташування;

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі»;

3) статтю 21 доповнити новою частиною такого змісту:

«5. Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель»;

4) частину третю статті 24 доповнити новим абзацом такого змісту:

«сільської, селищної, міської ради (у разі формування земельної ділянки, яка входить до масиву земель сільськогосподарського призначення, за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель)»;

5) у частині третій статті 26:

після слова «власника» доповнити словами «земельної ділянки приватної власності»;

доповнити абзацом такого змісту:

«Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) внаслідок проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення вносяться до Поземельної книги за заявою сільської, селищної, міської ради на підставі документації, передбаченої цим Законом».

7. В абзаці другому пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст.553) після слова «виникло» доповнити словами «перейшло чи припинилося».

8. У Законі України «Про меліорацію земель» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 11, ст. 90):

1) у статті 25:

у частині першій:

абзац третій доповнити словами «раціональне використання та охорону  земель і водних ресурсів»;

після абзацу третього доповнити частину новим абзацом такого змісту:

«цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення, у тому числі забезпечувати оптимізацію використання таких масивів».У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

  • належну експлуатацію відповідних  меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем»;

у частині третій слова «аж до припинення права власності чи користування меліорованими землями» виключити;

після частини третьої доповнити новими частинами такого змісту:

«Власники або користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, на яких здійснюється гідротехнічна меліорація, мають право на компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації суміжних земельних ділянок у випадку, якщо такі земельні ділянки не перебувають в їх користуванні.

Компенсація провадиться в грошовій формі за один рік протягом року наступного за роком, в якому настали витрати з меліорації та сплачуються власником або користувачем, у тому числі орендарем суміжної земельної ділянки.

З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням.

Власники, користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію».

У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною дев’ятою;  

2) доповнити Закон статтею 25-1 такого змісту:

«Стаття 25-1. Встановлення земельних сервітутів для здійснення заходів з меліорації земель

Для здійснення заходів з меліорації земель можуть встановлюватися за договором постійні або строкові земельні сервітути.

Право вимагати встановлення земельного сервітуту мають власники, користувачі, у тому числі орендарі суміжної земельної ділянки, а також підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, інші юридичні особи для забезпечення будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем.

Земельні сервітути можуть встановлюватися для:

будівництва та розміщення трубопроводів (зрошувальних,  осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних  споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших споруд та об’єктів, що є складовими відповідної меліоративної системи;

проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації трубопроводів (зрошувальних,  осушувальних,  осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних  споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших об’єктів інженерної інфраструктури відповідної меліоративної системи;

руху (переміщення) пересувних об’єктів інженерної інфраструктури відповідно до її технологічних властивостей з метою забезпечення їх цілісного функціонування.

Земельний сервітут може бути платним або безоплатним.

Власник, землекористувач земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, оплату за його встановлення, розмір якої не повинен перевищувати 50 відсотків розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут.

Земельний сервітут, встановлений на користь підприємств, установ та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, є безоплатним.

У договорі про встановлення земельного сервітуту зазначаються зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту та розмір плати за встановлення сервітуту (у разі його платності).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту, про його умови та зміст спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 
Голова Верховної Ради 
             України                                                            
Мета
Змінено: 24 Лют. 11:15
Мета законопроекту полягає у створенні ефективного механізму використання масивів земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання рейдерству, а також стимулювання зрошенню. Крім того, даний проект Закону покликаний  вирішити проблеми використання земель колективної власності.
Завдання
чи проблеми, на розв'язання яких спрямований даний проект
Змінено: 24 Лют. 11:15
  1. Розв'язання проблеми ефективного використання орендованих земель за умови наявності кількох орендарів на одному полі чи земельних ділянок (паїв), не переданих нікому в оренду;
  2. Належно врегулювати використання "єдиного масиву" сільськогосподарських земель;
  3. Передбачити недискримінаційний механізм оренди земель, без використання яких є неможливим доступ до загального масиву, який підлягає обробітку орендарем.
Результати
які очікуються при впровадженні даного законопроекту
Змінено: 24 Лют. 11:15
  1. Врегульовано особливості використання "єдиного масиву" сільськогосподарських земель;
  2. Забезпечено належний доступ орендаря до орендованих ним земель;
  3. Створено належні умови для доступу землевласників до їх земель у разі, якщо такі землі не передано в оренду і вони знаходяться всередині масиву земель, що обробляються іншим корситувачем.
Журнал змін
Дати і назви стадій, які проходить законопроект
24 Лютого 2017
Надано для ознайомлення
24 Лютого 2017
Направлено на розгляд Комітету
23 Лютого 2017
Передано на розгляд керівництву
Показати більше
Хочете бути в курсі останніх новин Української аграрної асоціації?
Підпишіться на оновлення: